Навчання в студії не було подібне на звичайну школу, а більше нагадувало зібрання однодумців, які бажали пізнати щось нове  та, просто, дуже хотіли малювати.  Викладачі студії створювали  індивідуальну програму для кожного з учнів, розуміючи їх здібності та можливості. Заняття могли відбуватися дуже тихо, спокійно, коли кожен був зайнятий своєю роботою. А були й дні, коли ми просто збиралися за дружнім столом - пили чай, вели розмови, переглядали книги та фотографії, і слухали цікаві розповіді своїх вчителів. В ці миті народжувалися цікаві ідеї та думки, а творчий настрій проникав глибоко усередину душі, ще несформованої  особистості. Надалі, це відчуття прекрасного, підштовхнуло мене на навчання в Художній Академії, а тепер і на викладацьку діяльність.

Також, роки навчання в студії, на все життя зблизили мене з чудовими людьми (моїми одногрупниками), які стали мені тепер родичами.

За це все я найбільше вдячна директору студії, Миколі Никифоровичу, який і дотепер лишається для мене найщирішим критиком, поціновувачем і людиною, яка мене підтримує. А я, в свою чергу, називаю його своїм «творчим хресним батьком»!

Людмила Гавриш (Коваленко), викладач кафедри фундаментальних дисциплін Косівського інституту прикладного мистецтва та дизайну, Львівської національної академії мистецтв.

Згадую, як прийшла вперше до студії. Мені було 5 років. Саме вона найсильніше вплинула на мій подальший розвиток. Бо саме там я почала пізнавати світ з нового боку, дивитись на нього «новими» очима. Саме там я дізналась, що хмари бувають усіх відтінків райдуги, як красиво вигинаються пелюстки на квітах та яке, насправді, чудернацьке у людини вухо. Я вдячна за те, що мене навчили бути художником, навчили відображати навколишній світ не тільки технічно правильно, але й з душею.

 

 

Червінська Ніна Олександрівна 25 років